В Господню руку серце положив,
Вдивляючись в Його пресвітлі очі.
Я сяйво їх нестиму дні і ночі,
Де б не ходив.
Вони мене зігріють в стужі час
І втишать жар душі у дні пекельні.
У світлі їх усі думки непевні
Втечуть ураз.
Господні очі, ваше світло хай
Заллє мій розум й душу безборонні
І серце те, що у святій долоні,
Наповнить через край.
Хай серце трепетне, забувши про вагу,
Ридає в благодатному промінні.
Любові сльози, ніжні і дитинні,
З собою принесуть снагу
Для стуків відданих у непривітнім світі,
Що роздає, немов дари, печаль.
...Ти, серце, в Господа, тебе не вразить жаль,
Тебе бо люблять і навчать любити.
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Тропинка Святого Франциска - Игорь Сычев. МОЕЙ СЕСТРЕ ИРИНЕ С БЛАГОДАРНОСТЬЮ И ЛЮБОВЬЮ Украинское название ордена сестер, упомянутых мною в посвящении – «Сестри Францисканки Служебниці Хреста» но больше они известны как сестры Розы Чацкой, и называются так в честь монахини, основавшей это направление в францисканском движении. Основное призвание сестер – опекать незрячих и слабовидящих людей. Их орденские дома на Украине расположены в городе Житомир и в селе Старый Скалат (Тернопольская область). В наши дни, когда все склоняется к номинальности и показухе, эти скромные монахини удивили меня своей посвященностью и жертвенностью, а также верностью францисканским традициям. Пребывая под впечатлением от того, что я узнал про их жизнь и служение, я написал этот стих.