Туда, где мечты воплотятся в прекрасную быль
Туда, где исполнятся тайные сердца желанья
Я скоро взлечу, отряхнув с сердца мёртвую пыль
Я скоро услышу в любви ко мне Бога признанье
Единственный Мой ! Услышу тогда
И сразу пойму я смысл мирозданья
Ты будешь со Мной уже навсегда
И я не сдержу от счастья рыданья
Не жаль ничего, что оставлю в подлунном краю
Я понял уже : ничего не теряется в Боге
Себя самого в милом детстве опять узнаю
В святом неглиже, находясь на предвечном пороге
Единственный Мой ! Услышу тогда
И сразу пойму я смысл мирозданья
Ты будешь со Мной уже навсегда
И я не сдержу от счастья рыданья
О чём же грущу, я на временном кратком пути
Отстань суета, не касайся души пыльной лапой
Я Бога ищу и Христос мне позволил найти
Взывая с креста, называя Всевышнего папой !
Единственный Мой ! Услышу тогда
И сразу пойму я смысл мирозданья
Ты будешь со Мной уже навсегда
И я не сдержу от счастья рыданья
Комментарий автора: Впрочем мы, по обетованию Его, ожидаем нового неба и новой земли, на которых обитает правда.
сергей рудой,
сша
55 лет христианин.
Пока горят мои глаза
Пока ещё дышу
Пока не высохла слеза
я для Христа пишу !
Прочитано 1609 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
